Кейс: квартира в новобудові — повний дизайн інтер'єру
До мене прийшов клієнт із квартирою в новому будинку. Високий поверх, панорамні вікна, краєвид на місто. Каже: «Хочу, щоб квартира відповідала краєвиду з вікна. Не гірше, ніж зовні».
Гарна постановка завдання. Поїхали.
Спальня
Це була перша розмова, і відразу стало зрозуміло — людина знає, чого хоче. Жодної строкатості, жодного «затишку з подушечками». Стримано, фактурно, дорого на дотик.
Акцентну стіну за ліжком зробила з двох матеріалів — декоративна штукатурка з перламутровим відливом та великі дерев’яні панелі в холодному бежевому тоні. Чергування вертикальними смугами дає і висоту, і текстуру одночасно. Підсвічування приховане за панелями й освітлює стіну знизу — дуже м’яко, майже як захід сонця.
Ліжко велюрове, сіро-коричневе, низьке. Два підвісні світильники на тонких тросах по боках — чорні, лаконічні. Тумбочки білі, майже невидимі. Праворуч невеликий робочий стіл із гірчичним кріслом — цей колірний акцент тримає всю кімнату, без нього було б занадто монохромно.
Штори важкі, у «ялинку», темно-сірі — щільні вдень, і зовсім інша атмосфера, коли місто за вікном світиться вночі. Показала рендер удень і вночі. Клієнт дивився довго й мовчав. Потім каже: «Ось це я і мав на увазі».
Вітальня
Тут було найцікавіше. Площа гарна, вікна панорамні, і клієнт хотів, щоб вітальня була і для гостей, і просто для життя — не парадна кімната, куди заходять раз на рік.
Головна стіна — декоративна штукатурка під бетон, жива, з розводами. Між панелями вертикальні світлові смуги — вони і зонуVerticalють стіну, і дають розсіяне світло. Не люстра, не споти, а саме вбудоване світло в стіну. Це завжди працює.
Диван обрала смарагдово-зелений, оксамитовий. Великий, низький, майже на всю стіну. Подушки — теракота, «гусяча лапка», темно-сірий. Кавовий столик мармуровий круглий плюс пуф у «гусячу лапку» — разом виглядають як пара. Торшер скляний, бурштиновий — два різних розміри поруч, ніби випадково поставили й так і залишили. Але не випадково, звісно.
Права стіна — дерев’яні рейки вертикально, за ними проглядається робоча зона. Не закрита, не відкрита — напівпрозорий поділ. Коли працюєш — відчуття, що у своєму кутку. Коли гості — простір єдиний. Телевізійна стіна в окремій ніші — дерев’яні панелі великого формату, тумба біла підвісна, підсвічування по периметру. Чисто й без зайвого.
Кабінет
Клієнт працює з дому і хотів нормальне місце для роботи — не куток у спальні, а повноцінний кабінет. При цьому світлий, що не тисне.
Зробила його білим із деревом. Стелаж на всю стіну — відкриті полиці з дерев’яною спинкою та підсвічуванням усередині кожної секції. Білі фасади поруч як контраст. Стіл білий, з незвичайною опорою — металеві вертикальні рейки замість ніжок, ніби стіл виростає з підлоги. Крісло світло-сіре, м’яке.
Жалюзі на панорамних вікнах — горизонтальні, темні, можна регулювати світло в будь-який час доби. Показала рендер із закритими жалюзі вночі — офіс у хмарочосі, а не квартира. Клієнт відразу попросив саме такі.
Кухня
Кухня примикає до вітальні. Вирішила не робити контрасту — нехай продовжує загальну тему. Фасади матові сірі, без ручок, із тонкими чорними пазами замість них. Колона з духовкою та мікрохвильовкою вбудована у високий пенал. Витяжка циліндрична, сталева — єдиний блискучий елемент, і він там як знак оклику. Вітрина зліва з рифленим склом і підсвічуванням — посуд усередині виглядає як декор. Стільці біля обіднього столу зелені оксамитові — перегукуються з диваном у вітальні, усе пов’язано.
Балкон
Балкон засклений і перетворився на маленький бар. Барна стійка вздовж вікна, два табурети в «гусячу лапку». Жалюзі закриті — темно, інтимно, місто мерехтить крізь ламелі. Відкриті — весь простір залитий світлом. Клієнт каже, що тепер це його улюблене місце. Вірю.
Проєкт здали без жодного перероблення. Рідкість, але буває — коли з першої зустрічі відчуваєш людину.
Зореслава
Наш Дизайн
