Кейс: будинок у стилі теплого мінімалізму
До мене прийшла сім’я з приватним будинком. Два поверхи, діти, запит на щось спокійне. Не модне, не трендове — просто дуже приємне для життя. «Щоб заходити додому й видихати» — ось дослівно.
Саме з цієї фрази я і розпочала роботу.
Хол і сходи
Перше, що бачиш, коли заходиш — задає тон усьому будинку. Тому тут я була особливо обережною. Стіни у теплому молочному відтінку — не білий, не бежевий, а щось середнє. Підлога — паркет «ялинкою», світлий дуб. Сходи дерев’яні, перша сходинка на мармуровій основі — невелика деталь, але вона одразу піднімає все на рівень вище. Перила — чорний метал, тонкі прути: не тиснуть, не закривають простір. Під сходами вбудована шафа без ручок, абсолютно біла.
Декор мінімальний: темна ваза з гілкою на мармуровій підставці, настінне бра у формі капсули, велика картина з конями в дерев’яній рамі — жива, природна. Нічого зайвого, але порожнечі не відчувається.
Вітальня та їдальня
Великий відкритий простір, який я розділила на дві зони — м’яко, без стін та перегородок.
Зона каміна та телевізора: камін вбудований, білий портал із чорними горизонтальними смугами — строго й красиво. За ним дерев’яна панель у тон паркету. Диван світло-сірий, величезний, модульний — у нього хочеться впасти й не вставати.
Зона обіду: довгий дерев’яний стіл, стільці теракотового кольору — це єдина яскрава пляма в усьому інтер’єрі, і вона тут дуже доречна. Над столом дві підвісні лампи у формі листя або крил — органічні, м’які за формою. У кутку справжнє оливкове дерево в діжці — не штучне, саме живе, клієнт сам на цьому наполіг. Правильно наполіг.
Спальня
Стримано й дуже тепло. Стіни у тоні «пильної троянди» — майже нейтральний, але з характером. Комод дерев’яний із мармуровою стільницею, на ньому картина, що прихилена до стіни — не повішена, а саме прихилена. Поруч гілка у вазі та маленька лампа-гриб. Така собі «жива випадковість», яка насправді ретельно спланована.
В іншому кутку — довгий дерев’яний туалетний столик уздовж стіни, над ним дзеркало з хвилястим краєм. Не стандартне прямокутне, а з характером. Золотий торшер поруч. Текстиль смугастий, сіро-бежевий.
Дитяча
Двоє дітей, одна кімната — стандартне завдання. Вирішила через двоярусне ліжко, але не звичайне металеве. Зробили на замовлення — біле, з м’якими закругленими кутами у нижній секції, дерев’яні сходи. Над ліжком вбудована шафа з полицями та підсвічуванням.
Уся меблева стіна біла, фасади без ручок, тільки два круглі зелені елементи як декоративні акценти — діти їх обожнюють. Робоче місце біля вікна, підвіконня переходить у сидіння з подушками. Килим з абстрактним малюнком, іграшки-динозаври. Вийшло по-дитячому, але не кричущо — саме те, що вимагалося.
Гардеробна
Окрема кімната з відкритою системою зберігання. Дерев’яні секції, штанги, шухляди знизу, полиці збоку. Жодних дверей — усе видно, усе доступно. Підсвічування зверху кожної секції. Чисто, функціонально, не нудно.
Ванні кімнати
Їх було дві — головна та гостьова, і я робила їх в одній темі, але різними.
Головна: травертин усюди — на підлозі, на стінах, великим форматом. Теплий бежевий камінь із живою текстурою. Раковина з мармуру — не накладна, а монолітна, вирізана з одного шматка. Змішувач мідного кольору, матовий. Дзеркало велике, без рами, майже від підлоги до стелі. Два круглі бра з боків. Душова за склом, той самий травертин, мідний душ зверху.
Гостьова: тут пішла в інший бік — вертикальна біла плитка в душовій, скло з золотою рамою. Фурнітура також золота. Стіни в декоративній штукатурці під бетон. Контраст — м’який, не різкий.
Клієнт прийняв проєкт цілком. Єдине питання було про оливкове дерево — «воно ж живе, поливати треба?». Треба. Але воно того варте.
Зореслава
Наш Дизайн
